Розвиток сучасної музичної сцени України містить чимало парадоксів. Ось один із них. У великих містах останніми роками визрівають цілком самодостатні мистецькі явища, які, здобувши мало не культовий статус у себе вдома, залишаються фактично непоміченими в столиці. Столиця, немов зачарована принцеса, перебирає “намисто” з десятка загальновідомих імен, не підозрюючи, що справа і зліва від неї сяють справжні скарби, часом вартісніші від її власних… Надто повільна ротація нових імен, штучно створена каналами столичного шоу-бізнесу, уже привела до стагнації найбільш, здавалося б, динамічні жанри — рок і поп-музику.
         Гурт, про який піде далі, у рідній Полтаві знають усі. Знають і люблять, тому що “Транс-Формер” — це такий собі локомотив музичного руху, який ніколи не зупиняється. Нещодавно виданий альбом “Стигла вишня” хлопці спочатку повезли до Полтави, оскільки половина пісень з диску регулярно звучить на місцевій радіостанції “Ваша хвиля”, та й наживо їх почути нескладно. “Транс-Формер” — це передусім Валерій Мельник — лідер-вокаліст і Роман Бікеєв — гітарист, які формують стиль, ідеологію і фактуру гурту. Зображення величезної вишні на обкладинці диску — це неприхована метафорна збірка справді стиглих, іншими словами — зрілих і дорослих пісень про життя, яким його бачить “Транс-Формер”. Перше, що приваблює в них, — це щира (без рюмсання) чоловіча лірика, природна українська мелодійність, могутній драйв, пульсація думки і ритму. Формально їхню музику можна визначити як рок-мейнстрім, шлях, до якого вони прийшли, почавши з грання кавер-версій знаменитих пісень. Тепер їхня музика є самодостатньою. Пісні “Стигла вишня”, “Вітер”, “Змусила” та “Зацвіла в долині” могли б прикрасити плей-лист будь-якої радіостанції. До речі, пісня “Зацвіла в долині” увійшла до CD-збірки “Кобзар Forever!”, виданої після проведення фестивалю в Каневі, присвяченому Дню перепоховання тіла Великого Кобзаря. Писати музику на вірші Великого поета хлопцям спочатку було лячно. Коли ж з’ясувалося, що “Зацвіла в долині” — один із кращих мелодійних хітів — острах пройшов, і вони продовжили експерименти з поезіями Кобзаря.
         На рахунку “Транс-Формера” кілька потужних виступів на фестивалі “Мазепа-Фест”, кілька вдалих сольних концертів та участь в безлічі “збірних солянок”, де їх неодмінно помічають і відзначають. Із усього видно: час рухатися вперед — до нових альбомів, до нових концертів та пісень.

Гуртам не київського походження поставити плюсик біля своєї назви в каталозі новоспечених компактів завжди напрочуд важко через маркетингові перепони. Погодьтесь, формула дріжджового музичного успіху має дві константи – гурт приглядається оку якомусь лейблу чи продюсеру, або гурт сам вирушає на пошуки того, кому повинен приглядітись.
        З «Трансформером» вийшло по-іншому: альбом «Стигла вишня» – це результат шестирічної праці, який поглинув у себе пісні з двох самвидавів гурту – «Осінь» та «Фаза луны». Шість років – це досить великий проміжок часу, за який гурт наважився заспівати українською, та добряче поексперементувати в музиці.
        Першою піснею диску, на диво, є однойменна «Стигла вишня». За добрими традиціями називати альбом на честь пісні зазвичай прийнято розміщувати тезку десь всередині трек-листу, а той взагалі в схованці для десерту. «Стигла вишня» - гитарна лірична пісня, з ритмічним супроводом, яка ховає в собі тендітні і вічні почуття:

                «…Стигла вишня шматочок неба,
                Стигла вишня моя потреба.
                Своїм соком отруїть кров,
                То є справжня моя любов…»

        Органічним продовженням соковитості альбому стає пісня «Калина», текстом якої став вірш Т.Г.Шевченка. Шевченковий вірш не втратив свого дійсного настрою, а навпаки – заробив якісний і водночас пронизливий музичний супровід. До речі, альбом був записаний на студії «Калина мюзік», чи має це якийсь зв'язок з піснею на шевченківський вірш, - залишається тільки здогадуватись та додумати слухачеві.
        Альбом рівноправно розділений за стилями – першу частину складають романтичні пісні, другу – більш ритмічні, які полюбляє середньостатистичний концертний слухач, особливо коли гурт є для нього невідомим. Логічним продовження «Стиглої вишні» та «Калини» стає «Вітер» - це пісня з філософським змістом та пронизливим текстом, де фігурують такі слова як «дощ», «сон», «вітер», «вогонь» - заворожуючі явища, але водночас, недосяжні для повного розуміння людиною.
        Відвертість альбому перериває пісня «Змусила», яка значно відрізняється від попередніх треків. Тут вже не той настрій, - це буря, яка замінила лагідне сонце романтика. Пісня забійна та позитивна, та, яку буде вимагати аудиторія open-air'у. Порушивши витримку попередніх композицій, «Змусила» стане розрядкою для слухача, який перебував в стані заглиблення в себе.
        Оскільки альбом містить роботи початкового етапу гурту, тут можна зустріти декілька російськомовних пісень, таких як «Фаза луны», «Ворон», «Душа», «Лодка», а також «Актер».
        «Лід» - пісня особливого настрою, атмосферу якого створює ніжний жіночий бек-вокал. Оскільки гурт суто чоловічих, жіночі нотки задають пісні особливу ніжність та м'якість. Тут фігурує феномен текучості води:

                «…Не питання відпливати,
                Відпливаєш - не питай.
                Зачекай.
                Самим першим буде лід,
                Той що тане на сліди.
                З крана побіжать
                Потоки талої води…»

        Варто виділити пісню «Думки». Вона витримана в стилі «Трансформеру», але родзинкою тут стає фолковий бек-вокал вишневого гурту «Jam-Cherry». «Сонце» - це вже алегорична композиція з песимістичним настроєм для осіннього періоду прослуховування. Особливої уваги на фоні інших пісень вимагає «Дім» - пісня-ностальжі за домашнім вогнем. Без сумніву, вона стане невід'ємною ланкою під час подорожі для тих, хто намагається не загубити в дорозі присутність рідної домівлі. Це по-особливому чіпляюча серце лірика:

                «… Я дуже довго мріяв про дім,
                А потрапив у інше місто.
                В моєму місті завжди тепло,
                А в цьому місті чомусь тісно…»

        Альбом «Стигла вишня» має хітові пісні - легкий текст, ритмічна для наспіву мелодія. «Трансформер» стане справжньою знахідкою для тих, хто полюбляє пограти в компанії друзів чиїсь пісні під гитару. Безперечно, приводом для фурору може стати «Калина», якщо філологи з науковими ступенями почитають пісню на текст великого Кобзаря під своїм під'їздом. Подивимось, може це і принесе гурту з великим потенціалом всеукраїнське визнання. Насправді, не хочеться, щоб такі гурти потрапляли на велику сцену, бо там легше втратити свій особливий стиль, який створювався і 6 років, і більше, там просто стаєш на конвеєр.

Якщо задатися питанням, чим відрізняється полтавський гурт Транс-формер" від "Океану Ельзи", то хіба тим, що мінімальна ціна на їхні концерти не коштує півсотні гривень. А за роковим драйвом та, що також важливо, "хітовістю" композицій анітрохи не поступаються Вакарчуку з товаришами. Тут саме час поміркувати про умови, за яких музиканти стають суперпопулярними і розкрученими. Чи все залежить від таланту самих виконавців, чи все ж важливіше вчасно попасти на очі якогось поважного продюсера, котрий підпише з тобою контракт і забезпечить набридливе миготіння у теле- та радіоефірі? І чи сприяє статус "суперстар" появі цікавих творчих ідей? Питання риторичні та неоднозначні.
         Та повернімося до "Транс-формера", який лише на шостому році існування спромігся випустити повноцінний альбом у столиці, у солідному "неформатному" музичному видавництві "Атлантік". Як незадовго до цього вчинили ще одні полтавчани "Арахнофобія", у свій перший по-серйозному виданий диск "Транс-формер", крім нових композицій, включив ще й пісні з попередніх альбомів "Осінь" та "Фаза луньї". І подібний "мікс" є як позитивом, так і негативом платівки.
         Звичайно, здорово, що слухачі зможуть ознайомитися з піснями групи різних років, але разом з тим композиції підібралися доволі різнохарактерні - від "Ворона" у жанрі "дворового романсу" до чистої води року у "Стиглій вишні"; від російськомовної припанкованої пісні "Лодка до надзвичайно серйозної "Калини" на вірші Тараса Шевченка.
         Звичайно, можна було б побажати "Транс-формеру" врешті-решт зустрітися зі згаданим на початку солідним продюсером, проте не буду. Не знаю, як там музикантам, а мені б дуже не хотілося, щоб вони через це скотилися до банального поп-року. Але як би там не сталося, наразі маємо повну „пригорщу" в усіх відношеннях приємних полтавських стиглих вишень від "Транс-формера". Поспішаю спробувати, якраз сезон!

9 грудня у харківському клубі «Форт» відбувся концерт у підтримку рок-збірки «Євшанзілля 2». Серед присутніх – нам вже відомі гурти «Транс-формер», «Брем Стокер», «П@П@ Карло», а також і достатньо популярні серед шанувальників рок-музики «АйАгаш» та «По.Ст.».
           Отож розпочинали концерт «АйАгАш» – веселі хлопці з Луганська. Своїм позитивним роком вони одразу ж підняли настрій, особливо порадувала духова секція, та прикольний спів вокаліста. Потім на сцену вийшов гурт, що, мабуть, більш за все виділявся на цьому концерті – «По.Ст.» (Харків). По-перше співала дівчина, що, до речі, має дуже сильний та красивий голос, по-друге – майже всі пісні, що вони виконували, були російською мовою (інші ж гурти здебільшого україномовні), а по-третє – музика їхня в стилі фолк-року, щось типу похідних пісень, тож у порівнянні з «АйАгАш», вони звучали дуже спокійно, тим паче, свій виступ вони пачали з доволі повільних балад. Продовжив презентацію полтавський гурт «Транс-формер». Це гурт, котрий не потребує представлення, бо за роки свого існування вже набув чималої популярність, як в своєму рідному місті, так і по всій країні, вийшовши з будь якого формату, граючи свою специфічну музику. Виконали знайомі багатьом пісні «Сонце», «Стигла вишня», зовсім нову «Швидку допомогу», та, звичайно, «Євшанзілля», бо без неї концерт у підтримку однойменного диску був би трохи неповним. Наступними були харьківчани «П@П@ Карло», що вже не один раз радували Полтаву своїм візитом. Дійсно радували – бо грають веселу танцювальну музику, під яку просто неможливо всидіти. Особливо хочеться виділити бадьору «гонівну» «Давай останимся друзями» і мелодійну, та в той же час дуже прикольну «А вона мене не хоче». І на завершення концерту на сцені з'явилися три хлопці з гурту «Брем Стокер», і це означало, що на сцені страшенно веселий, страшенно позитивний рівеньський ска-панк. Цей гурт вже має велику кількість прихильників майже в кожному місті України, і не дарма, що вони доводять з кожним своїм виступом.
Це була перша з акцій у підтримку цього проекту, а далі Львів, Рівне, Київ, Полтава, та ще декілька міст нашої країни.
Оце мабуть все. А ні, потрібно ще сказати – шануймо своє коріння, слухаймо українське!

Не єдиною, але однією з важливих характеристик цієї збірки можна назвати особливу внутрішню культуру – таку, яка призводить до написання неоднозначних текстів. Ту, яка спричиняється до відшукування не зовсім роз’їжджених шляхів у створенні музики. Це не загальний підсумок, бо є виключення і тут – приклади внутрішньої культури дещо іншого розливу. І тим не менш. Якось так склалося, що українські рок-збірки, частіше за все, зорієнтовані у двох основних напрямках. Або це поп-рок, або – гурти, які грають важкий і надважкий, альтернативний рок. Такі собі два крайніх прояви. Сьогодні ж – маємо можливість почути дещо з того неабиякого розмаїття, яке живе і звучить у широкому полі між згаданими крайніми проявами. Десь половина з представлених тут гуртів поки-що не мають офіційних видань, а тому почути їхні якісні записи не так легко. Інша половина – альбоми видані вже мають, але не всі з пісень, які потрапили до збірки, на цих альбомах можна знайти. Мабуть, це станеться вже з виданнями наступними. Так чи інакше, але тут вистачає і яскравих облич, і яскравих пісень. Абсолютно різні, і по-різному, але талановиті – як і має бути. І те, що кожен знайде вдячного слухача – точно.

           9 лютого в Полтаві пройшов концерт на підтримку нової рок-збірки «Євшанзілля-2». Вона вміщує в собі вісімнадцять композицій українських рок-виконавців, і на відміну від попереднього диску, містить виключно україномовні пісні. Автори ідеї — полтавський гурт «Транс-Формер» — сподіваються на те, що чарівне євшанзілля здатне розбудити приспані серця. В містичному розумінні євшанзілля – віща трава, що має силу нагадати людині про батьківщину і збудити забуту любов до неї. Географія «Євшанзілля-2» трохи відрізняється від першої збірки, і на платівці присутні гурти з Києва, Львова, Рівного, Луганська, Запоріжжя, Харкова і Полтави. Після появи CD заплановані презентації збірки у цих містах.
           Так у рамках цього туру у зимовий суботній вечір «Арт-клуб 22» приймав гостей, яких до речі прийшло стільки, що усі бажаючі ледве змогли потрапити всередину. Багатьом прийшлося померзнути добру годину на вулиці, поки вдалося зайти до приміщення, але «запал» і «драйв» концерту відразу розвіяв весь холод. А на концерті було справді гаряче. Відкривав концерт полтавський досить відомий молодий талановитий гурт «Нове покоління», за ними грали ветерани полтавської рок-тусовки «Майор Пронін» в оновленому складі, «Онейроїд» продовжив марафон відомих гуртів. А ось гурт з Харкова «Папа Карло» по-справжньому «запалив» натовп.
            — Я приїхала з Харкова з подругою, щоб послухати саме «Папа Карло», — говорить 18-річна Ліна. – А ще з цією командою приїхав цілий автобус прихильників. Та далі більше! Коли на сцену вийшов відомий далеко за межами Полтави гурт «ДМЦ», зал просто шаленів. Усі пісні натовп співав разом з виконавцями. Звичайно не обійшлося й без виступів «Транс-формера» і «Арахнофобії» які порадували полтавців новими і старими хітами. Та «апофеозом» концерту стали виступи гуртів «Брем стокер» з Рівного та «Абздольц» з Києва. Останній полтавці прийняли не однозначно. Та і не дивно, команда досить неординарна, з сміливими текстами, які зрозуміли не всі. Наприклад, дуже оригінально був висміяний сучасний шоу-бізнес, подекуди нецензурна лексика додала гостроти виступу киян.